Царівна української літератури Біля дошки журнальний столик, застелений скатертиною, підсвічник із свічкою, ваза з колосками, перо , збірка О.Кобилянської. Край наш рідний, Буковина! Ти - пісенний, ти - співучий. Горам, рікам, полонинам І смерічкам ти співзвучний. По твоїх стежках ходили Воробкевич і Федькович, І для тебе працювали Ярошинська і Попович. Свої вили відддавали Для суспільства, для людей, Правду світу відкривали Кобилянська й Маковей. Їх нащадків знають в світі - Краю славу здобувають І пісні Івасюкові По усій землі співають. Наш Назарій, і Софія, І Зінкевич, і Гнатюк - В них мелодія і мрія, Гріє серце кожен звук. Тож вивчаймо і шануймо Спадщину, що нам лишилась, Щоби двері у майбутнє Перед нами відчинились. Учень. Буковина - зелена гілка розлогого дерева українського народу, Вона увібрала в себе надбання багатьох європейських культур. Щедра на традиції, мистецькі таланти буковинська земля. Учениця. Тут народжувалися чисті джерела правдивого художнього слова видатної письменниці, нашої славетної землячки Ольги Юліанівни Кобилянської, 150-річчя від дня народження якої ми відзначаємо у цьому році. Учень. Її називали "гірською орлицею" за горде серце, "пишною трояндою в саду української літератури" - за яскраву метафоричність бачення. Себе ж вона називала скромно і просто - "робітницею свого народу", девізом життя якої були слова: "Що люблю, люблю вже навіки". Учениця. Коли в житті трапляється нагода познайомитися з іще одним письменником, художником або музикантом, особливо коли це випадає у дитячі та юнацькі роки, часто виникають запитання: а яким він був у дитинстві? Чи він кохав і чи був коханим? Про що від думав, про що мріяв у житті? Учениця. Так. Часом цікаво подивитись на його фото того часу. Роздивляючись їх, мимоволі шукаєш в обличчі певних рис чи ознак, які б уже зараз вирізняли його з-посеред інших як неординарну, творчо обдаровану особистість, які б до певної міри натякали на прийдешнє визначення у світі відомих і славних. Учень. Ольга Кобилянська була людиною зі своїми чеснотами та вадами, зі світом тонких відчуттів та глибоких переконань, з помилками і втратами у житті, з мріями, які збувались і не зовсім. У цьому сенсі вона не становила винятку. Проте вона таки була винятковою. Учениця. Тож віддаймо сьогодні шану письменниці, розумній жінці, Людині з великої літери, яка вивела нашу літературу на європейські. Назвав тебе безсмертний наш Франко: "Краса зелених гір, гірська орлиця!" Смереково-барвінковим вінком З твоїх джерел заквітчана криниця. Ой скільки чар у неї натекло Із рідних надр, з душі твоїх краянів, Є міць у ній; вбивати в людях зло Й народжувати світлий дух титанів. О скільки, скільки пролягло доріг До Ольги Кобилянської криниці! І ми тобі вклоняємось до ніг, На щастя п'єм з джерел твоїх водиці. Щоб горами твоїми зеленіть, Щоб всяких зайд перемогли кривавих, Та зберегли народу свого віть, І він тобою рідний край прославив. Ти "Через кладку" сміло в мир пішла І між великими стоїш як рівна. Йде людство до твойого джерела, Де є твоя "Земля", "Людина" і "Царівна". І ведуча. У глибині Карпат Південної Буковини загубилося маленьке містечко Гура-Гумора. Там, серед шуму смерек і нічної прісні гірських струмочків, у тихій задумі предковічних гір уперше побачили небо Ольга Кобилянська. Це було 27 листопада 1863 року. Ведучий. Дитинство та юність Ольга Кобилянська провела в Сучаві, Кимполунзі та Димці. З 1891р. у Чернівцях. Закінчили чотирикласну німецьку школу, знання здобувала шляхом самоосвіти. ІІ ведуча. Вона жодного дня не вчилася в українській школі, не одержала вищої освіти, а її університетом стало народне життя, подвижництво у самоосвіті. І українська література знайшла і її імені письменницю високого інтелекту, новатора прози, майстра світової слави. І ведуча. У багатодітній родині Кобилянських зберігався гарний звичай: з нагоди дня народження винуватцеві торжества дарувати книгу. Під впливом проч
...
Читати далі »
